Hotline Romanchuk

  (Присвячую Стівену Кінгу, чиї книги, а особливо деякі моменти з них, мене неабияк надихають) Вольф прогулювався по вечіній вулиці. Коли йому ставало самотньо, а це бувало дуже часто, особливо з недавніх пір, він виходив приблизно в такий час надвір і йшов по своєму улюбленому маршруту, занурюючись у задуму. Надворі була пізня осінь, тому в цю годину вже було темно. Сварка з батьками, невдачі в навчанні і на особистому фронті, жодних успіхів у пошуку роботи - все це нависло над ним, паралізувало все єство і не давало рухатися далі. Вольф не бачив сенсу свого існування, принаймні на найближче майбутнє. Та зараз він хотів абстрагуватися від цього. Врешті-решт, сьогодні неділя, а це означає, що у нього вихідний від щоденних проблем. Будь-яка подія в нашому житті є цінною. Якщо це успіх - то це само собою зрозуміло. Якщо ж невдача - це досвід, який можна використати в майбутньому. Вольф це прекрасно розумів. Він знав багато того, чого робити не треба. От тільки не знав, що робити т...

  Вечоріло. Орест лежав на траві серед поля. Погода була гарною, на диво безвітряною, тому перебування в цьому місці не приносило йому ніякого дискомфорту. Здавалося, він лежав би тут, доки йому не набридне. Земля прогрілася за день, тож йому не було холодно. Орест злегка припідняв голову. Зліва від себе вдалині він помітив ліс, якого він раніше не бачив. Не встаючи, він озирався навколо. Лише через деякий час він усвідомив, що ця місцина здається йому зовсім незнайомою. Проте зараз це його не хвилювало. Він опустив голову і мовчки дивився у блакитно-оранжеве безхмарне вечірнє небо. Це був чудовий вечір і Оресту зовсім не хотілося, щоб він перейшов у ніч. Наситивши очі небесними барвами, він повернувся до своїх думок, які перед тим покинули його. Він і досі не розумів, де знаходиться. Інколи він приїжджав до своїх батьків у село, в якому він виріс. Але це була не та місцевість. Бувало, що він відвідував родичів своєї дружини, які теж проживали в селі. Але, знову ж таки, во...